Трохи більше ніж 30 років назад Андріївський узвіз був зовсім іншою вулицею. Тут не було театрів і ресторанчиків, не продавалися сувеніри, і не писалися картини, не працювали музеї, і галереї, і вже точно ніхто не зміг би назвати його серцем Києва, хіба жартома.

Однак 1987 року другим культурним місцем вулиці став театр на Подолі з молодим прогресивним андеграунд колективом. Другим, бо першим був напівзруйнований замок Річарда, що так вабив мистецьку молодь своїм духом розпаду і легендами про привидів.
Але з приходом театру все змінилося.
Сьогодні Андріївський узвіз – улюблена вулиця туристів і киян. Тут продаються найромантичніші речі, тут найкращі краєвиди на Київ і Дніпро, тут по-особливому смакує українська кухня і саме тут складають найромантичніші містичні історії.

Театр оснащено 2 спеціальними екранами, 6 відеопроекторами, з якими працюють унікальні рухомі жорсткі куліси, проекційні екрани та підлога. Це дозволяє працювати без матеріальної декорації. Є дві накладні сцени: англійське поворотне коло і конструкція, що змінює кут нахилу поверхні до 90 градусів.
Спеціальна акустична система забезпечує потужний та абсолютно однаковий звук для кожного місця у залі. Один із найсучасніших у світі звукових пультів дозволяє озвучити два повних симфонічних оркестри. Освітлювальний цех налічує понад 150 приборів різного типу. Театр працює з голографічною плівкою та сіткою. А також має машини-генератори: диму, туману, вітру, снігу і навіть дощу. 5D ефект забезпечує спеціальна установка з розпилення запахів.

Театр доступний для людей з інвалідністю, вистави перекладаються мовою жестів, працює аудіодескрипція (спеціальний опис для незрячих чи слабозорих), є опція ігрової кімнати, де проходять театральні майстер-класи, якою можуть скористатися батьки, що прийшли на виставу з маленькими дітками.

Театр на Подолі – театр для кожного.

Театр на Подолі – будинок зразка кінця 19 – початку 20 століття. На межі 20 століття комплекс будівель належав відомому київському ювеліру, котрий використовував корпус Б як ювелірну та іконописну майстерні, а на другому поверсі, як і зараз, була сцена, де працював домашній театр. У корпусі А, на місці якого розташована Нова сцена реконструйованого театру, він проживав особисто. Особливість будинку – вдалий приклад архітектурного рішення періоду еклектизму. В середині 1980-х будівлю було передано Театру на Подолі.
У жовтні 2017 року театр відкрили, завершивши 25-ти літню епопею капітальної реконструкції.

«Театральний буфет»

МЕНЮ

Ви можете ознайомитися з нашими документами й впевнитися, що ваш візит не лише для задоволення, а й для стимулювання економіки України.

Ліцензія 1

Ліцензія 2

Ліцензія 3

Затверджений прейскурант

Затверджений прейскурант 2

Якщо бажаєте залишити скаргу чи відгук –заповніть форму

Не просіть квиток на балкон і в партер
Хай дадуть вам квиток в театральний буфет
Григорій Остер

Традиція театрального буфету, а точніше перекусу перед виставою виникла не сто, і навіть не тисячу років тому.
Ще в часи зародження театру, їжа супроводжувала ритуальні жертвоприношення та перші і вистави й циркові покази.

Слово буфет прийшло до нас із французької, так називалася укріплена шафа для святкового посуду.
Згодом біля шафи почали викладати закуски, вона обросла стійкою й високими стільцями та стала окремим приміщенням.
Нашим головним завданням було не лише нагодувати глядачів, котрі після складного робочого дня приходять отримувати культурні враження на голодний шлунок, а й створити особливий настрій.

Театральний бутерброд, кава та келих шампанського давно стали сакраментальними атрибутами вистави.
Театр на Подолі хоче, щоб візит до нас став вашим постійним ритуалом для хорошого настрою чи мистецького дозвілля. А який же ритуал без їжі?

У меню представлені традиційні закуски в нашій оригінальній інтерпретації.
З напоїв пропонуємо вина та міцні напої у бокалі чи пляшці.
І наша подільська фішка – розливне шампанське prosecco frizzante прямо із Італії у кегах.

Не забувайте, що частина театрального ритуалу – не заходити до зали із їжею та напоями.