Ірина Грищенко

Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі. Закінчила Харківський інститут мистецтв.

У театрі з 2005 року.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ: 

“Антракт” О. Марданя – Наталія;

“В степах України”  О. Корнійчука – Катерина;

“Шестеро персонажів у пошуках автора” Л. Піранделло  – Мати;

“Вічно живі” В. Розова – Антоніна Миколаївна Монастирська;

“Віра, Надія , Любов… (Яма) О. Купріна – Баронеса;

“Дядя Ваня” А.Чехова – Олена Андріївна, дружина Серебрякова;

“Пастка для самотнього мужчини” Р. Тома – Медсестра;

“На дні” М. Горького – Ганна;

“Звідки беруться діти?” А. Крима – Наталя Сергіївна;

“Дивакуватий Журден” М. Булгакова – Маркіза Дорімена;

“Зойчина квартира” М. Булгакова – Мадам Іванова;

«Осінь у Вероні, або правдива історія Ромео і Джульєтти» А. Крима – Леді;

«Дзеркало Сен-Жермена» Б. Акуніна – Зізі;

РОБОТИ У КІНО:

“Колишня дружина” (2009, реж. Дяченко) –  Віра Сергіївна;
“Мама” (2008, реж. Калюжний) – Мама;
“Павутина” (2001, PRO-TV) – Гламурна пані у казино;
“Падчерка” (2000, реж. Ілляшенко) – Падчерка Ліда;
“Европейський конвой” (реж. Бенкендорф) – Сюзанна;
“Іван Подушкін” (Росія, серіал) – Лідія;
“Колишня” (серіал, реж. Тарасов) – Модниця Галина;

“Казанова мимоволі” (2004, реж. О.Фіалко) – дружина генерала;

“Таємниця св. Патріка” (2004, О. Бенкендорф) – дружина генерала;

“Скалолаз (2008, Росія) – помічниця управляючого;

“Мухтар” (2008) – сусідка;

“Поза підозрою” (2010, реж. В.Дяченко) – Ірина;

“Єфросінія” (2010) – лікар;

“Мухтар” (2010) – Галина; 

” Не скажу” (2010, реж. І.Копилов) – Гість на вечірці;

“Ешелон милосердя” (2011) – пацієнтка; 

“Ешелон милосердя” (2011) – пацієнтка з дитиною

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ:

З 2001 по 2008 – викладач акторської майстерності факультету режисури Київського національного університету театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого.

***

– У виборі професії у мене ніколи не було плану «В». Вперше вийшла на сцену у виставі «Блез». Грала страшненьку панночку, яку батьки – доволі заможні – намагалися видати заміж. Перший раз була паніка, хотілося врятуватися втечею. Зараз, виходячи на сцену, я відчуваю радість.
?
– Страшно було б грати бога…
?
– У минулому житті?… Тут все просто, я була або королівною, або далекобійником!
?
– Дитиною я була майже слухняною. У 5 класі на весняних канікулах поїхала з подружкою до моєї бабусі в село. Ми взули гумові чоботи, взяли гілки у лісі та пішли «допомагати сонечку»: зайшли на замерзлу річку і давай колупати лід. Вийшло, допомогли… Вибралися самостійно, прийшли по вуха мокрі. Звісно, правди не розповіли нікому. Тоді ця історія мені здавалася дотепною, а потім, коли вже почала виховувати власну доньку, – страшною.
?
– З останнього переглянутого мені сподобалися «Секретні матеріали». А взагалі люблю фільми з Меріл Стріп та Адріано Челентано. 

Спектаклі