Тетяна АнтоноваЗавідуюча трупою
Освіта: Житомирське музичне училище (віолончель).
Працює в театрі на Подолі з 01.12.2013
***
– Мистецтво – це те, що рятує світ від морального убозтва, безнадії, зла. Те, що допомагає людині відкрити найкраще, що в ній є.
– До театру на Подолі я потратила у вересні 2013 року. Я тоді залишилась без роботи, а в театр був потрібен помічник режисера. Перше, що вразило, це дружний колектив і сімейна атмосфера. Й актори, і цехи, – всі намагалися допомогти і підтримати. За це я досі дуже вдячна.
– Якби працювала не в театрі, то, мабуть, викладала б у музичній школі або працювала б у книжковому магазині.
– Улюблені вистави в театрі на Подолі? «Звідки беруться діти?». Перша вистава, яку я побачила тут. Пам’ятаю, що було відчуття, ніби я не у глядацькій залі, а у пологовому будинку – слухаю реальні історії із життя тих жінок, сміюсь і плачу разом з ними.
«Льовушка». Завдяки цій розповіді про єврейське щастя я отримала відповіді на свої запитання. Зокрема, на запитання про віру.
Я дуже люблю і «Старомодну комедію», бо це перша вистава, яку я випускала, як помічник режисера. І «Замовляю любов», і «Він і вона», де я вперше за п’ятнадцять років знову почала грати на віолончелі, і «Вільні стосунки», і «Сойчине крило».
– Останнім часом я захопилась корейськими телесеріалами. Дуже сподобалась історична драма «Багряні серця Корьо». Цікавий сюжет, шикарні зйомки, вдало підібрані актори. Імпонує гра актора Лі Джун Кі, тому почала дивитися фільми за його участі – «Мислити, як злочинець», «Два тижні».