Стас ЖирковЗаслужений артист України. Режисер
– Людина – єдина істота, котра здатна створювати образи, фантазувати, придумувати. Мистецтво – то фантазії, котрі ожили – на папері, в глині, в камені, у віршах, текстах чи на сцені. Якщо людина втрачає здатність фантазувати, бачити більше, ніж показують очі, то вона не може бути щасливою, та й людиною у певному сенсі також.
– До театру я потрапила випадково. Хоча одна із моїх педагогів в університеті, Тетяна Болгарова, казала, що театрознавцями випадково не стають. Я працювала в агенції, котра зайшла до театру з метою налаштування комунікації через соцмережі. У той час вже мала на руках диплом театрознавця, тож не могла і сподіватися, що доведеться писати про театр – пощастило. Згодом тут назбиралося стільки робити, вже далекої від ведення соцмереж, що з основного місця роботи довелося піти. Але я не шкодую.
– Коли прийшла до театру на Подолі, передивлялася усі вистави і з гордістю розуміла, що поганих немає. Це мене тішить. Але щодо улюблених, як глядача:
«Вічно живі» Віктора Розова. Я в театрі не плачу. Але на цій виставі починаю ревіти вже з 20-ї хвилини і не можу заспокоїтися усі три з половиною години поспіль. Для мене в ній усі ролі підібрані і розроблені ідеально. Багато артистів розкрилися саме тут. Тому, мабуть, і плачу. Від щастя!
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Віталія Жежери, Ірини Германюк за Панасом Мирним. Ця вистава народжувалася 20 років. Але вона варта очікування. Вона про те, як хороша людина стає кримінальним авторитетом. Це в останні роки популярна тема в зарубіжному кіно. Але тема не нова в українській літературі. І така інтерпретація – спосіб довести, що класика не нудна, треба вміти її читати, а театр навчить як.
Третє місце у топ-3 улюблених вистав залишу вакантним, – сподіваюсь, його скоро посяде котрась із прем’єр.
– Якби не познайомилася з театром, то працювала б на заводі склотари. Економістом – не так романтично, але маю диплом економіста з фінансової роботи і саме туди мене кликали, коли я тільки-но підписала контракт з театром.
– Фільми, які вразили останнім часом? «1917» – через динаміку нерозривного кадру, «Джентльмени» – фільм Гая Річі і гумор Гая Річі, «Одного разу в Голівуді» – радію, що є ще один Тарантіно, «Мати» – обов’язково варто подивитися, але не більше одного разу. А з останніх, котрі було цікаво дивитися – «Евакуація» з Крісом Гемсфортом, «Наркокур’єр» з Клінтом Іствудом, «Світ очима собаки», «Аутсайдери».
Спектаклі