Оксана Аніщенкова

Провідна актриса  Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Закінчила Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого.

У театрі з 1998 року.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ:

«Нас тепер двоє»  Г. Лорки  – Белісса;

«Мадрідські води» Л. де Веги – Служниця;

«…Та я прийду по ваші душі…» за В. Висоцьким – Вона;

«Опера Мафіозо» В. Станілова – Джуліанна;

«Білосніжка та семеро гномів» О. Табакова, Е. Успенського – Білосніжка;

«Скарби Бахрама»  Р. Качалова, Е. Успенського – Берізка;

«Очі дня» – Клод Франс;

«Дзеркало Сен-Жермена» – Клавка;

«Ліс» – Уліта;

«На дні» – Василиса Карпівна;

«Звідки беруться діти?» – Наталя Сергіївна;

«Передчуття мини Мазайло» –  Рина, Минова донька;

«Старший син» – Макарська;

«Трактирниця» – Джульєтта;

«Фараони» – Уляна, Ониськова дружина;

“ОБЕЖ” – Пані Арсич;

“Старший син” – Макарська;

“Віра, Надія, Любов… (Яма)” – Ровінська;

РОБОТИ У КІНО:

“Люди і дельфіни” (реж. Ф. Соболєв);

“Завтра починається сьогодні” (реж. М. Петров);

“Козак Мамай” (реж. М. Зінкевич);

“Вісім люблячих жінок”.

***

– Вразила стрічка «Зірка народилась». Дуже гарне кіно, варте всіляких нагород. Прекрасна гра акторів, монтаж. Хоча його і зняв актор, Бредлі Купер. Там грає Lady Gaga, яка до цього для мене була виключно жінкою, яка епатує, – наприклад, вдягаючи сукню з м’яса чи взуваючи височенні підбори.

– Взагалі люблю Альмодовара, Фелліні, братів Коен… Парадоксальних режисерів. З останнього переглянутого вразив фільм «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі». Френсіс Мак-Дорманд вражаюче зіграла! Подобаються також візуально красиві кінокартини. Наприклад, «Форма води» Гільєрмо дель Торо.

– Я була дуже тихою і скромною дитиною, добре навчалася, не лазила по деревах, зате любила споглядати гарні пейзажі, ходити до ботанічного саду. Не була бешкетницею, одним словом. Багато читала, любила бавитися з тваринами, – котів і зараз люблю. Непогано розбиралася у приладах, і тепер можу відремонтувати щось у домі, цвях забити, якщо треба, чи лампочку вкрутити. І виступати перед публікою у дитинстві мені подобалось: грала снігурочок, читала вірші, – сама не дуже цього прагнула, але коли просили – погоджувалась.

– Якби не акторкою… Я усе свідоме життя актриса, тому навіть не задумувалась над цим. Можливо, була б інженером. Хоча… Пам’ятаєте, Інтернетом якось гуляла «вакансія мрії» – бути спостерігачем на якомусь безлюдному острові? Оце дійсно робота мрії! Спостерігати за черепахами… Навіть важко уявити, як це.

– Акторство – до нього ж ніколи не звикнеш, цьому ніколи повністю не навчишся і не осягнеш до кінця. Це як вимірювання температури, як ртуть у градуснику: сьогодні тобі здається, що ти все вмієш, абсолютно зрозумів свого персонажа, а наступного разу зіграв виставу у поганому настрої – і герой вже не вийшов, хоча до цього все було бездоганно. Неможливо вхопити за хвоста «синього птаха», тому постійно треба самовдосконалюватися.

Спектаклі