Анна Тамбова

Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі. Закінчила  Харківський університет мистецтв ім. І. Котляревського (театральний факультет, спеціальність: актриса театру і кіно, художній керівник  курсу А. Я.  Литко).

У театрі з 2008 року.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ:  

Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. І. Кочерги (2002-2007):

“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка – Уляна;

“Моя прекрасна леді” Б. Шоу – Еліза Дулітл;

“Тінь” Є. Шварца – Аннунціата;

“Вісім коханих жінок” Р. Тома – Луіза;

“Травнева ніч, або Утоплениця” М. Гоголя – Галя;

“Втеча з реальності” Т. Іващенко – Катюха;

“Поміж небом і землею” І. Афанасьєва – Мімі;

Театральна майстерня “Сузір’я”:

“Ассо і Піаф” Низовця-Миколайчука – Симона Берто, сестра Едіт;

Театр на Подолі:

“Вічно живі” В. Розова – Ірина;

“Віра, Надія, Любов… (Яма) О. Купріна – Люба;

“Щоденник молодого лікаря” М. Булгакова – Анна Миколаївна;

“Мертві душі” М. Гоголь – Манілова Лізонька;

“Дивакуватий Журден” М. Булгакова – Вчитель музики;

“Сильніше пристрасті, більше, ніж любов” А. Чехова – Тетяна Олексіївна, жінка його; Наталія Степанівна;

“Шестеро персонажів у пошуках автора” Л. Піранделло – Мати;

“Шоу про шоу” В. Гуляйченко, Т. Могильник – Маша;

“La bonne Anna, або Як зберегти сім’ю” М. Камолетті – Жаклін;

“ОБЕЖ” Б. Нушич – Софі, служниця в домі Лазичів, Пані Лазич;

РОБОТИ У КІНО:

2006. “Повернення Мухтара” («Мексиканські пристрасті») – Ліза;

2008. “Геній порожнього місця” – Наташа;

2008. «Право на Надію» – Христина;

2008. “Уроки зваблювання”;

2010. “Акула” – Галя;

2010. “Викрадення богині” – Анна.

***

– З дитинства пам’ятаю найбільше татову гітару під Новий рік, – співати почала з ним раніше, ніж говорити. А ще пельмені. Це була найкраща новорічна страва. Шалені 90-ті – то моє дитинство. Трохи не втопилася у 5 років у фонтані… Перед очима тоді з’явилися кирзові військові чоботи… І як витягнули мене назад до сонця…
?
– А взагалі де мене тільки не носило: паралельно у моєму житті існували і музична школа, і секції тхеквондо, і театр пантоміми “Диваки”, який, до речі, і визначив моє світосприйняття: я – клоун … Та у більшості випадків сумний.
?
– Бувало таке відчуття, що усі ролі мені не давалися. Я ніколи не знаю напевне, як це буде… Кожного разу трохи страшно, моторошно і водночас передчуття контакту з власними демонами.
?
– Здається, я могла б стати будь-ким. Збиралася стати юристом аж доки не заглибилася у цю справу. Після науково-дослідницької роботи над порівнянням основних положень конституцій про права та обов’язки в Україні та США стало гидко займатися професією, побудованою на брехні. Наступним варіантом був шанс стати ветеринаром – не склалося…Бог його знає, може й пощастило домашнім тваринкам))
?
– Останній фільм, що мене вразив, – документальний «Будинок “Слово”». Тепер із нетерпінням чекаю на вихід художньої версії, в якій, до речі, знімалися деякі наші актори.
?
– І в перший раз виходу на сцену, й досі відчуваю острах і задоволення, і, звісно, легкий напад тахікардії.
?
– Перед прем’єрою «Волів» не спала десь тиждень, а після передозувала снодійним і ходила спала цілий день… Зараз досі приходять уночі тексти, пісні – зачепило. Причому, здається, всіх. 

Спектаклі