Вистава «Мати» від театру на Подолі – це історія родини. Саме сімейні історії викликають різні емоції. Суб’єктивно частину вистави було некомфортно через те, що ненароком заглянув в «чуже вікно», став свідком історії чужої сім’ї, чужих стосунків, жартів, слів, радості і горя. А, може, якраз в цьому і полягає велике мистецтво акторів, коли складається саме таке враження. Тільки через деякий час починаєш перейматися ситуацією, взаємовідносинами, світом кожного героя, цінностями і переконаннями.
У центрі уваги – вона в трьох іпостасях: мати, дружина, дочка. Три різні ролі в однієї героїні. Жінка, яка покинула рідну домівку, з’єднавшись з коханою людиною. Його доля, переконання і покликання стають темою і продовжуються в синах.
Перший образ – «Вона. Дружина». Жити поруч із сильним чоловіком. Чи була вона готова і чи розуміла, що у такого чоловіка не можуть бути слабкі і не вольові діти? Або це виняток з правил і буває по-різному? А може, саме завдяки ЇЙ він зміг залишатися вірним собі, своїм ідеям і переконанням. Загинути заради честі. Вистава ніби не дає іншого варіанту відходу чоловіка. Про це глядачеві стає відомим трохи пізніше. Хоча ключові моменти і сцени інших героїв-синів роблять зрозумілим, що саме такий кінець життя був можливий у нього.
Другий образ – «Вона. Мати». 5 дітей. 5 різних образів. 5 світів. 5 доль. Одне материнське серце. Їй одній довелося піднімати всіх 5. Такі різні. І такі однакові. Вони – немов продовження Його-чоловіка і батька. Його, для кого загинути заради честі набагато важливіше і вище за все інше. Всі сини – продовження батька… Одна лінія долі через різні світи всіх синів. Світ 5 героїв – 5 синів: врятувати від небезпечної хвороби ціною власного життя; полетіти вище всіх ціною власного життя, свобода народу ціною власного життя, закон і порядок ціною власного життя. І останній, наймолодший, ще зовсім дитина. Чи відпустить вона його за іншими синами і чоловіком, чи перерве лінію і рок?
Третій образ – «Вона. Дочка». З’являється Батьківщина-мати, з’являється образ батька. У момент, коли країні потрібні герої і захисники. Яке материнське серце погодиться віддати останнє, що у неї є. Останній сенс, останнього її героя-сина, який відрізнявся від їх інших синів і чоловіка. Образ «Батьківщина-мати» у виставі наповнює материнське серце силою віддати останнього сина заради захисту всіх інших. Або в продовженні долі чоловіка, ліній всіх синів? Відпускає. Чи перерветься лінія і рок честі ціною життя, чи він повернеться?
Відчуття від вистави змінювалися. Від некомфорту присутності в чужій сім’ї до співпереживання матері. Вся вистава – це зміна почуттів і відчуттів, настрою і вражень. Складно назвати постановку великою, але вона матиме свого глядача, якому подобаються сімейні історії, долі, різнопланові актори, поєднані в одній виставі.
Особливо хотілося б виділити гру Костянтина Темляка в ролі Тоні. Актор зміг втілити не тільки образ свого героя, а й вирости разом з ним. Тонка гра на рівні жестів, дихання і емоцій була прекрасною. Дуже хочеться побачити його в інших ролях і образах. Для мене в кожному театрі з’являються молоді актори і актриси, за якими цікаво спостерігати і розкривати їх знову і знову. Хочу побажати Костянтину Темляку великого творчого шляху.
Буде несправедливо не сказати, що кожен з акторів втілив дуже талановито образ свого персонажа. Настільки різні світи кожного героя були вдало втілені кожним актором, що говорить і про професіоналізм режисера вистави.
Загалом можна рекомендувати цю виставу для будь-якого віку. Ходіть і підтримуйте театри. Відкривайте світ нового і наповнюйтеся.
Волонтерка проєкту Theatre.love Матвеєва Юлія