 |
У виставі вони грають і майданівців, і тітушок, і воєнних.
– Включіть дим, він не шкідливий! Покладіть шини на аванссцену, – розпоряджається режисер.
 |
– А ці решітки нам треба? – показує на підлогу одна з танцівниць.
– Треба, бо звідти буде дим, вогонь, – відказує режисер.
***
Рок-мюзикл про революцію побудований на історії рок-музиканта Івана та активістки Маланки.
 |
| Іван (Георгій Хостікоєв) та Маланка (Марина Богун) |
За сценарієм, вони познайомилися під час Майдану та закохалися одне в одного.
 |
Глядач побачить (або ще й згадає) зиму 2013-го року зі сніжками та спільною їжею, тривожне будівництво барикад і агресивних тітушок.
 |
Він спостерігатиме за парою, яка впродовж всієї вистави бореться і за власне щастя, і за свою країну.
12 пісень супроводжуватимуть спецефекти, гра світла, коктейлі Молотова, сніг, шини, дим і навіть вогонь.
 |
Глядачам обіцяють інтерактивну історію, де публіку долучать до зведення барикад.
Загалом у виставу залучено 20 виконавців: троє головних акторів, сім артистів балету, і десять музикантів.
 |
***
– Вибачте за запізнення, – усміхнено у дверях каже головна актриса п’єси Марина Богун, вона ж Маланка. Прибігла на репетицію з основної роботи, працює у фінансовому секторі.
Разом з професійним актором Георгієм Хостікоєвим (Іваном) вони відпрацьовують поведінку на сцені, виставляють світло, узгоджують рухи з балетом.
 |
Дигирує процесом режисер Віталій Малахов.
Мене не полишає відчуття, що ця історія – попри усі біди, які трапилися під час і після революції – світла і позитивна.
 |
Погляньте лише на кілька фраз з пісні волонтера Івана:
Твоє місто в диму, та все ще палять вогні,
серед ночі знову вскочу ми співаємо гімн.
Уже третю добу піднімає нас дзвін,
кого – з ліжка, кого – з колін…
***
Звісно, в місті боротьба, та тут немає чужих.
Стоїмо ми брат за брата, за своїх, своїх!
 |
***
Я вдивляюся в обличчя цієї дитини,
що огорнула себе у прапор України…
У перерві ділюся спостереженнями з Георгієм Хостікоєвим:
– Я одразу полюбив цю музику. У мюзиклі ми віддаємо шану людям, які були на Майдані, і які пішли на війну, – пояснює актор.
І це необхідно робити.
 |
Але треба враховувати, що сакральні речі такі як патріотизм – дуже легко перетворити на пафос, знецінити ура-патріотизмом.
Ми не препаруємо події на Майданi. Ми показуємо, що, крім страшних подій, є наслідки того, що нація прокинулася.
 |
І мюзикл саме про пробудження, про гордість за свою країну, що у нас є сила, що ми можемо бути сильною самодостатньоюдержавою. Мюзикл саме про цю світлу сторону.
З ним погоджується і головна актриса Марина Богун:
– Навіть якщо скептики скажуть: “А ми цю історію бачили не так”, то дійсно, кожен Майдан бачив по-своєму.
 |
Наш мозок сам обирає, що йому пам’ятати. Історія висвітлена у більш позитивному руслі.
Ми не забуваємо про трагічні події, але в цілому це історія про те, що Добро перемагає Зло.
 |
***
– Саша, після того, як вони кинуть коктейль Молотова, там треба після проспівки подивитися, – звертається режисер Малахов до технічного відділу.
Коротше, треба буде запалити землю. Щоб земля горіла, розумієш?… Нє, не тим! Так, як на кольорах зла, розумієш?
 |
Крім світла, диму, снігу та вогню глядачів ще чекає відеопроекція.
– Ми відмовилися від однієї сюжетної лінії. Це фотографії, фрагменти, які мають передати відчуття, енергію, стан, які тоді були. Пам’ятаю, як люди усміхалися один одному, – розповідає режисер.
І додає, що добре було б, якби з Майдану люди могли винести всі його найкращі риси. Наприклад, об’єднаність, якої до того не було.
– Я не пророк і висновків не роблю, але хочу спитати: чому так сталося? Нехай кожен відповідає сам.
***
– За багато років склалося уявлення, що українське мистецтво – це про бідних, нещасних і знедолених, які втратили надію.
А в нас вистава про складні події, але ми в піснях, в темпі, ритмі… Ми показуємо, що важливе позитивне мислення, – розповідає автор ідеї, музики та текстів пісень мюзиклу Володимир Лавренчук.
 |
Він сидить у темряві глядацької зали, спостерігаючи за репетицією.
Володимир – не професійний музикант. Він – голова правління великого банку і активний учасник Євромайдану з гітарою в руках.
 |
– Це правдива, але не документальна історія, – розповідає про виставу Володимир. – Ми так сьогодні це відчуваємо.
Майдан мені асоціюється з позитивізмом, з величчю подій.
Ця велич не десь там, а навколо тебе. Ці люди навколо величні. Але з часом це забувається.
Ми вирішили, що це буде наш меседж. Нам усім важливо мати вірус щастя. Тому балет важливий. Це голлівудська історія.
 |
 |
ЯК З’ЯВИВСЯ МЮЗИКЛ
Поки рок-мюзикл дійшов до сцени Театру на Подолі, він кілька років видозмінювався.
Все почалося з того, що під час і після Майдану банкір Володимир Лавренчук створював пісні про революцію і війну.
Він не планував показувати їх публіці, призначав максимум для кола друзів.
 |
Наприклад, центральну пісню музиклу Got To Be Free Володимир написав завдяки своєму другові-американцю.
Той під час Майдану сказав йому: “Тобі треба іти і заграти на Майдані “Come together” Джона Леннона.
– Я подивився текст, подумав, що класна річ, але Майдан український і живе своїм темпом. Ця пісня не підійшла б.
Але там був рядок: “One thing I can tell you is you`ve got to be free” (Одна річ, яку я можу тобі сказати – ти маєш бути вільним). Я взяв гітару і в роздумах склалася пісня.
Так, зрештою, у 2014 році під час Революції семеро ентузіастів із різних професій (музиканти, актори, банкіри, юристи) згуртувалися навколо запису музичного альбому Got To Be Free.
Її почув нинішній міністр культури Євген Нищук і дав відгук, що з того може вийти історія. Те ж сказали ще Іван Леньо з Kozak System і Святослав Вакарчук.
Поступово ідея зробити повноцінну історію з пісень переросла у реальні плани рок-мюзиклу.
 |
За режисуру взявся Сергій Проскурня і так з’явилася вистава “для друзів” у закритому форматі.
– Ми всі співали і долучали різних професійних акторів. Перші вистави були закриті, для друзів. Ми пробували, переживали, довго тренуватися, – пригадує Марина Богун.
Поступово п’єса обростала людьми, поет Дмитро Лазуткін написав до неї діалоги, долучився професійний актор Дмитро Лінартович, а згодом і Георгій Хостікоєв.
 |
| Дмитро Лінартович |
Лавренчук описує цю історію як “унікальний таємний колективний творчий досвід”.
Минав час, і у вересні 2018 року рок-мюзикл виступив хедлайнером на фестивалі української культури Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival.
Успіх на ньому надихнув команду та створення театральної версії.
***
Виставу свого часу хвалили Сергій Жадан, Іван Малкович і уже покійний Богдан Гаврилишин.
Я не театральний критик і не претендую на роль експерта.
Я – звичайний глядач, який має лише два параметри оцінювання п’єси: зачіпає чи ні, вірю акторам чи ні.
Цій виставі вірю. Навіть на репетиції кілька разів стримувала сльози.
 |
– Це дуже відповідально – показати виставу публіці. Я хотів би, щоб було б більше сучасних українських подій у кіно і театрі, не лише про козацьку добу, – каже Володимир Лавренчук.
– Зараз є українські сучасні фільми про схід. Але треба більше, треба нам більше історій про життя сучасної української родини, треба більше ознак власної гідності. Усім нам.
Вперше цю виставу презентують широкій публіці 23 лютого.
Надалі вона буде в регулярному репертуарі театру і виходитиме раз на місяць.
 |
Ірина Андрейців, УП
Фото Дмитра Ларіна
Оригінал: https://life.pravda.com.ua/culture/2019/02/19/235686/