«Кохання не шукає легких шляхів»… – так звучить епіграф до вистави «Камінний господар» від театру на Подолі. Здається, що зараз ми побачимо ще одну любовну пригоду, у якій все давно визначено і зрозуміло. У цій сміливій грі може бути тільки один переможець – улюбленець усіх жінок Дон Жуан. Але чи це справді так?
У виставі перед нами постають абсолютно різні герої. Дон Жуан (у ролі В’ячеслав Довженко) – вічний образ гуляки і спокусника, який зневажає жінок, нехтує їх почуттями заради втіхи. Ми бачимо, як він поступово заплутується у власних пристрастях і бажаннях. Прагнення володіти Донною Анною призводить до жорстокого вбивства. Такий вільний, незалежний і зухвалий Дон Жуан стає полоненим у камінних путах Командора ( у ролі Роман Халаімов).
Донна Анна (у ролі Даша Малахова) – жінка, що має чітку мету, але це зовсім не кохання… Вона прагнула волі і влади над власною долею. Командор буквально перетворював її на камінь, затискав у тяжкі холодні обійми усталених правил і принципів життя. Чи могла Анна кохати Командора? Він був для неї лише тією неприступною кам’яною горою, де можна було б звити гніздо. Він був лише засобом для здійснення її мети. Чи кохав Командор Анну? Можливо, але по-своєму… без справжніх «живих» людських почуттів.
Найбільш чесним і вільним від камінного гніту постає образ Долорес (у ролі Катерина Рубашкіна). Вона не така, як усі, не лицемірна. Долорес знає, що Дон Жуан її не кохає, хоч вони і заручені. Її почуття до Дон Жуана щирі і палкі, чисті і безкорисливі. Долорес нетиповий персонаж. Дівчина не сподівається на взаємність, але жертвує власною душею для спасіння іншої.
Кохання, людські пристрасті, боротьба егоїстичного чи щирого, камінного чи живого… Для мене вистава стала суцільним роздумом про те, що насправді для кожного з нас означає щастя і на що здатна піти людина заради нього.
Акторська гра вразила спектром переживань та емоцій. Декорації у вигляді розіп’ятих на хрестах опудал, монохромні костюми, що майже зливаються з блідими обличчями, гра теплого і холодного світла, у якому все ніби замирає чи оживає, – створюють повноцінний образ похмурого кладовища.
Волонтерка проєкту Theatre.love Гудзенко Анастасія