Новини

Вчора, 21 серпня, відбувся допрем’єрний показ вистави «1984» у Театрі на Подолі. У залі не залишилося вільних місць, адже серед запрошених гостей були не лише товариші по сцені, але й колеги з інших театрів. Прийшовши заздалегідь, всі з нетерпінням чекали на виставу, тому обговорення почалося ще до початку. Глядачі ділилися враженнями від прочитаного однойменного роману Джорджа Орвелла та очікуваннями від вистави. Відзначали, що це справжня подія не лише для театральної сфери Києва, а й для всієї України.

Це історія про Вінстона Сміта та його ненависть до Старшого Брата. Він мріє потрапити до району пролів (пролетаріатів), а не належати до партії, бути вільним та любити. Він продовжує вірити, що людяність існуватиме завжди і жодні переконання не зможуть її викоренити. Проте це лише «нездоровий глузд» і «вилікувати» його душу можна за допомогою катувань і страждань. Саме тому на сцені глядачі бачать конструкцію з електричним струмом, до якої прив’язаний герой. На ній він зізнаватиметься у своїх «гріхах» та протипартійних діях, а допомагатимуть йому у цьому чотири партійці, які за слідчим експериментом розігруватимуть перед ним театральні мініатюри за його спогадами та зачитуватимуть уривки з його щоденника. Звісно ж, вони є лише виконавцями наказів Старшого брата та головного партійця О’Брайєна.

Вистава з перших хвилин налаштовує на напружену воєнну атмосферу не лише через військовий одяг, ходіння маршем та фашистську музику, але й за допомогою світлових ефектів та ліхтариків як символу майбутнього допиту. Щоб хоч якось зменшити смислове навантаження на глядачів вистави, досить оригінальним та цікавим було рішення вставок мелодій на одеський мотив, які дозволяли відволіктися та підготуватися до перегляду наступного епізоду.

Потрібно відзначити акторську гру у цій виставі, особливо роль Ігоря Ніколаєва (Вінстон Сміт), який був настільки правдоподібним, що неможливо було не повірити, як електричний струм проходив його тілом, як він страждав та який фізичний біль терпів. Роль «лікаря» та головного партійця О’Брайєна зіграв Максим Грубер. Його впевненість та спокій переконували глядача у фанатичній любові до партії та Старшого Брата. Інших партійців зіграли актори Дмитро Грицай, Юлія Шевченко, Станіслав Мельник та Роман Щербак (актор Майстерні Рушковського). Кожному з них вдався їх образ, вони зуміли показати, хто насправді партійці – справжні прибічники цієї ідеології чи лише боягузи майбутнього покарання.

Вистава створена для сьогодення та актуальна для наших часів, адже політичну ситуацію на території України вже не вперше порівнюють з описаними подіями у книзі «1984» Джорджа Орвелла.

«Війна – це мир. Головна мета сучасної війни – не завоювання чи знищення, а економіка. Головна мета сучасної війни – це виснаження ресурсів своєї держави. Сутність війни – не лише знищення людських життів, але й плодів людської праці. Війна – це спосіб розбивати вщент, розпиляти у стратосфері, топити у морській безодні матеріали, які могли б покращити життя народу і тим самим зробити його розумнішим»

Якщо ви не знаєте, хто такий Джордж Орвелл та про що він писав, якщо ви плануєте провести легкий вечір в театрі та просто розслабитися, тоді рекомендуємо обрати вам іншу виставу. Хоча ця постановка не залишить вас байдужим та знайде у вашій душі відголос на зображувані події, змусить пережити гострі емоції та поміркувати над правдивістю показаного.