У новому залі Театру на Подолі пройшли чотири прем’єрні покази вистави 1984 за мотивами однієї з найвідоміших антиутопій ХХ століття британського письменника Джорджа Орвелла.
Втім, для постановки режисер Сергій Павлюк обрав не знайомий багатьом оригінал антиутопії про очолювану Великим Братом Океанію, а написану за орвеллівським матеріалом п’єсу Майкла Джина Саллівана — не з хронологічною розповіддю про розвиток подій, але помітно лаконічнішу й концентрованішу за оригінал.
Фото: прес-служба Театру на Подолі
Сам режисер-постановник відповідав також за музичне оформлення вистави 1984. Для посилення ефекту мобільних і функціональних декорацій (а також головного вау-ефекту нової сцени — можливості використовувати воду в постановках) Павлюк обрав саундтрек, зміксований з гудіння, гуркоту й нечленороздільних команд, що створюють атмосферу тоталітарної держави. У моменти, коли звучать пафосні та жорстокі монологи Старшого Брата про владу, глядач чує класичну музику — хор полонених іудеїв з Набукко Джузеппе Верді. Теж, вочевидь, не випадковий вибір.
Фото: прес-служба Театру на Подолі
У всій двоактній виставі задіяно шість акторів — четверо співробітників Міністерства Любові, бунтар Вінстон Сміт і Великий Брат, який в кінці першої дії виявляється фіктивним лідером руху опору О`Брайеном. За допомогою манекенів, що втілюють безлике суспільство керованої військовими країни, четвірка відтворює «думкозлочини» Вінстона, його знайомство з Джулією, їхні таємні зустрічі в крамниці антиквара й вербування закоханих О`Брайеном.
Фото: прес-служба Театру на Подолі
«Влада — не засіб; вона — мета. Диктатуру засновують не для того, щоб охороняти революцію; революцію роблять для того, щоб встановити диктатуру. Мета репресій — репресії. Мета тортурів — тортури. Мета влади — влада», — спокійним голосом у другій дії розповідає Вінстонові О`Брайен правила очолюваної ним тоталітарної держави.
Фото: прес-служба Театру на Подолі
Орвелл і його найвідоміша книга, що була написана 70 років тому, в 1948-му, й неспроста потрапила під заборону в СРСР аж до кінця 1980-х, сьогодні все частіше стає прикладом страхітливих аналогій, які медіа проводять, розповідаючи про вектор розвитку тих чи інших сучасних держав. Антиутопію 1984, що отримала новий сплеск популярності та неочікувану актуальність, точно варто прочитати перед походом в театр. Часу вистачить — квитки на вересневі та жовтневі покази вже повністю розкуплені.
Автор: Марія Кабацій
29 СЕРПНЯ, 16:12