Сергій НевгадовськийХудожник з освітлення
Працює в театрі на Подолі з 29.07.1988.
***
– У нашому житті нічого не трапляється просто так. Все чомусь вчить, дає свій досвід, свої питання і відповіді. Мистецтво допомагає людині у самовираженні свого внутрішнього «я», дає радість, коли треба – сльози, вчить відчувати, думати, співпереживати, любити.
– До театру на Подолі потрапила з волі випадку більше 30 років тому ще юною дівчиною, яка дивилася на все закулісся здивованими очима. Для мене все тут було нове, незвідане. Спочатку працювала костюмером, пізніше почала проводити вистави як помічник режисера, потім стала завідуючою трупою. Завжди важливо, з ким ти працюєш, а не тільки те, що ти робиш. Відносини людей, їхнє бажання допомогти і підтримати дуже допомогли мені на початку полюбити театр.
– Якби не в театрі, де б я працювала? Напевне, шила б костюми в якомусь ательє. І обов’язково на дозвіллі чимось творчим займалася. З дитинства захоплювалася балетом, танцями, співом.
– Улюблені вистави в театрі на Подолі? З тих, які вже не йдуть – це «Вертеп», «Ніч чудес», «Але я прийду по ваші душі …», «Трактирниця» (перший варіант), «Партія для рояля в чотири руки», «Осінь у Вероні».
Із більш нових та останніх прем’єр – «Дядя Ваня», «Мрії оживають», «Сірі бджоли».
– Які останні переглянуті фільми вразили найбільше?
«Костюмер» з Ентоні Хопкінсоном та Ієном Маккелленом. Чудова гра акторів. Історія про душу театру, про тих, хто служить мистецтву.
«Чужа молитва» Ахтема Сеітаблаєва – ридала ридма, думаючи про те, що немає чужого горя, чужої нації, є Людина, Людяність, або ж їх немає…