Валентина КрасюкХудожниця-оформлювачка
Театр – це великий механізм, а кожен із нас – маленька деталь.
Але, найперше, це сім’я. Коли я прийшов до театру, а це було три роки тому, я познайомився із багатьма людьми і вони стали мені добрими друзями.
До театру, я працював у соціальній службі для сім’ї, дітей та молоді – мені подобалося допомагати людям. І зараз я продовжую це робити. Театр дає привід подумати, кожному приносить щось своє. Мені подобається бути деталлю механізму, який надихає людей.
Три улюблені вистави:
– «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – бо я люблю музичні вистави.
– «Ножиці» – бо це ну дуже смішна вистава. Інколи ми сидимо із хлопцями у операторський під час проведення спектаклю і аж регочемо, не просто сміємося, а саме регочемо. Цікаво спостерігати як артисти граються із публікою.
– «На дні» – бо це про людей, які волею долі опинися на самому дні. Але ці люди є і зараз. У театрі ми ж можемо побачити їх життя зсередини і почути їх небанальні історії.
Кіно також люблю дивитися. Із зарубіжного: фантастику, таку, як наприклад, «Книга Ілая», але улюбленими залишаються «Іван Васильович змінює професію», «Москва сльозам не вірить» і «Армавір», бо я колись давно, ще маленьким у ньому знімався.