Юлія Брусенцева

Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Закінчила Харківський національний університет мистецтв Котляревського.

Актриса Київського академічного театру ляльок.

***

− Моя улюблена цитата Чехова?.. «Что же делать, надо жить!»

− Мрію зіграти Смеральдіну із п’єси Карло Гольдоні «Слуга двох господарів». Імпонує її легкий характер та любов до справедливості.

− Який мультфільм любила у дитинстві? «Анастасія» (1997 р.).

− Улюблена лялька – Небесний Батько, гігантська лялька синього небесного кольору художника Пітера Шумана. Голова у неї з пап’є-маше розміром 2х3 метри, а також довжелезні руки з тканини. Вираз обличчя Небесного Батька (очі та посмішка) наче каже, що він всіх любить, усе вибачає і завжди готовий тебе обійняти. Ніколи не бачила цю ляльку в житті, лише в інтернеті, та саме з неї зародилося моя любов до ляльок Шумана.

− Колись я грала у виставі «Красуня та Чудовисько», за яку доводилося швидко перевдягатися з одного образу в інший і вибігати на сцену. І так 6 разів. Було дуже весело. Там в мене було дві ролі: городянка та Мадмуазель Фуете (ростова лялька – мітла на ніжках).

− Напевне, якби у моєї героїні Соні з «Дяді Вані» запитали, що для неї кохання, вона б сказала: «Вот он ушел, а я все слышу его голос и шаги, а посмотрю на темное окно, – там мне представляется его лицо». Соня дуже любить слово «ми», і, здається, що в цьому «ми» вся її любов і віра у людину.

Спектаклі