4 червня, 13:06
Автор: Марія Кабацій
4, 5 і 6 червня в Театрі на Подолі відбудуться перші покази вистави за культовим романом Ентоні Берджеса Механічний апельсин.
Відому за книгою Берджеса та фільмом Стенлі Кубрика історію поставив грузинський режисер, художній керівник Тбіліського театру Грибоєдова і засновник Вільного театру Автанділ Варсімашвілі. Всі ролі у виставі, жанр якої визначений як психологічний трилер, виконають актори Театру на Подолі, а головна роль — лідера банди Алекса — дісталася акторові Дмитру Грицаю.
Напередодні прем’єри НВ поговорив з режисером-постановником і художником-постановником вистави Автанділом Варсімашвілі про майбутню виставу.
Розкажіть, як народилася ваша співпраця з Театром на Подолі. Як сталося так, що грузинський режисер, художній керівник Тбіліського театру Грибоєдова та засновник Вільного театру поставив виставу у театрі в центрі Києва?
Автанділ Варсімашвілі / Фото: Ira Marconi
З Театром на Подолі у мене тісні відносини з народження цього театру. Тому що я з Віталієм Юхимовичем (Віталій Малахов, український театральний режисер, керівник театру на Подолі – НВ) дружу 42 роки. Я пам’ятаю, як починався цей театр. І з тих пір у нас весь час була ідея, щоб я поставив спектакль тут. Але через відсутність часу, через інші плани лише цього року випала можливість, і я з задоволенням приїхав. Тому що це для мене дуже близький театр, незважаючи на те, що я не ставив тут ніколи.
Я завжди стежив за цим театром, за творчістю Віталія Юхимовича, і цей театр мені близький по суті. Близький своєю унікальністю, демократичністю, театральною естетикою. Тому я з радістю приїхав.
Хоча раніше у мене вже був досвід постановки спектаклю в Києві. У Молодому театрі (тоді він називався Молодіжний театр) — це був 82-й рік. А десь 3−4 роки тому я ставив спектакль в театрі Франка. І ось зараз, нарешті дійшов до Театру на Подолі.
Чим зацікавила вас така культова річ як Механічний апельсин — яка через тягар цієї культовості ставить до вистави більш високі вимоги? Які акценти цікавили вас, як режисера, у цій історії?
Насправді, цей роман став культовим тільки завдяки фільму Стенлі Кубрика, тому що, якби не фільм Кубрика, я не думаю, що про цей роман взагалі чули б, адже він не дуже сильний у порівнянні з фільмом. Це хороший матеріал, але роман став культовим тільки після фільму Кубрика.
І мене в цьому матеріалі зацікавило зовсім інше, не те, що Кубрика. Мене зацікавив сам факт лабораторії й експерименту над людьми. Мені здається, що ми всі – продукти цього експерименту, який був проведений з нами після розвалу Радянського Союзу. І ось ця тема у мене виходить на перший план.
Фото: Ira Marconi
Вже з перших фотографій з репетиції вистави можна побачити, як цікаво підібрані актори для основних ролей. Як ви обирали виконавців, що було для вас визначальним під час кастингу?
Я тут повинен подякувати Віталію Юхимовичу, який допоміг мені. Через відсутність часу, я особисто не зміг провести кастинг, і повністю довірився своєму другові. Я впевнений, він зібрав мені хорошу команду.
Як вам працювалося з українською командою? Що було найважчим у створенні вистави?
Український театр сам по собі схожий чимось на грузинський театр, і театральна школа схожа. Їх пов’язує спільний темперамент, емоції, і мені завжди добре працювати з українськими акторами. Вони мені близькі, і я з задоволенням з ними працюю.
Фото: Ira Marconi
Розкажіть більше про відмінності між українським і грузинським театром, адже у вас є можливість попрацювати в обох. Чим вони відрізняються? Що схожого?
Вони чимось дуже схожі, але чимось дуже різні. Вони схожі за духом, за емоціями, за темпераментом, але вони різні за театральною системою. Мені здається, що український театр – більш тематичний театр, а грузинський театр – більш артистичний. Але в той же час між ними існує багато спільного.