Ольга КругликоваНачальниця костюмерного відділу
Працює в театрі на Подолі з 05.04.2006
***
– Бог нарешті порадував мене на кінець життя, – в якому було стільки любові до театру, що нарешті я тут працюю. Театр на Подолі – мій дім. До цього працювала і в президії академії наук України, і у службі колії Південно-Західної залізниці. У чиновницьких установах здебільшого. Я була непоганим секретарем з юридичною освітою. Та саме останні 15 років, йдучи на роботу, я радію. Моя робота в театрі непомітна, але її багато.
***
– Улюблені вистави театру на Подолі? Звісно ж, «Льовушка», бо причетна до створення. Спочатку Славинський взяв у мене книжку зі столу, потім обговорювали, сперечалися. Одного дня Ігор прибігає і говорить: «Я придумав!» Що вздовж сцени висітимуть мотузки, а на них простирадла.. З моєї дачі! Як і рукомийник, який досі використовується у виставі. Із прем’єр шокувала у гарному сенсі «Зойчина квартира». Із класики люблю «На дні».
***
– Кіно для мене багато значить. Із того, що «перевернуло» свідомість – Тарковський. Та цього багато… Але ж усі розуміють, що таке хороше кіно і що треба дивитись, воно не обговорюється. Альмодовар, наприклад. З останнього пораджу «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі». «Паразити» торкнули. «Лобстер» – красиве кіно, але ніяк не можу зрозуміти, навіщо?