Богдан Бенюк у ролі Сергія Сергійовича
Хто автор?
Андрій Курков, автор сценарію вистави «Сірі бджоли», також є автором 13 романів та 5 книжок для дітей. За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів. Книги перекладені 36 мовами. У 2012 році нагороджений відзнакою «Золотий письменник України». Голова українського Pen-клубу та лауреат премії Європейської кіноакадемії як найкращий сценарист.
Про що сюжет?
Сьогодення села Мала Староградівка, що знаходиться на Донбасі в сірій зоні, – нейтральній смузі між сторонами бойових дій. 49-річний Сергій Сергійович (якого грає народний артист України Богдан Бенюк) та його однокласник Пашка (грає корифей театру на Подолі Сергій Бойко) – вороги дитинства, яким доводиться проводити холодні зимові вечори у компанії один одного, бо в селі їх залишилося лише двоє.
До Пашки заходять у гості сепаратисти, до Сергійовича – українські військові, але, не дивлячись на абсолютно протилежні погляди, чоловіки таки миряться. А ще у Сергія Сергійовича постійна думка, куди з настанням весни відвезти вулики з бджолами. Кудись, де не стріляють, щоб згодом у меду не було гіркого присмаку війни.
Богдан Бенюк у ролі Сергія Сергійовича та Сергій Бойко у ролі Пашки
Що болить?
У сірості жити легше – можеш залишатися непомітним, але одного дня прийде війна і зачепить навіть «сірих». Сіра зона, в яку людина може потрапити як зовні, так і всередині себе. Сіра зона між життям та смертю, такою зоною для героїв стало село Мала Староградівка, такою зоною для них стали їх думки, роздуми та людська байдужість.
Обережно, можливий спойлер!
Сам автор нікого не засуджує, але й не виправдовує, він лише розповідає. Зі спогадів Сергія Сергійовича ми дізнаємося про його минуле. Дружину, яка забрала доньку та переїхала у Вінницю, бо вони ніяк не могли вибрати ім’я для дівчинки Світлана чи Анжеліка. І хоч життя головного героя склалося не найкраще, але від одразу викликає симпатію у глядача. Від індивідуаліста до філософа: війна відкрила в ньому відчуття справедливості й бажання діяти по-людськи.
Сергійовичу не дає спокою мертвий у полі солдатик, який навіть у сні приходить до нього. Хто він? Чи шукають його рідні? Чи не вперше Сергійович щось робить не як усі і причина на то війна.
«У сірого є багато відтінків», – відповідає головний герой українському солдату Петру (у ролях Юрій Феліпенко), який зауважив, що в хаті все сіро.
Лариса Трояновська у ролі Світлани
Як атмосфера?
Хочеться зазначити про декорації, що підсилюють атмосферу вистави. Сцена візуально розділена на три зони і будиночок Сергія Сергійовича знаходить якраз посередині. Старе ліжко, шафа з годинником, на якому символічно зупинився час, та «мед зі смаком війни», що лежить у скрині для боєприпасів.
Світла в селі вже давно немає, бо обірвало проводи. А на стовпі висить табличка «Леніна, 13» – так називається вулиця, на якій живе Сергійович, а Пашчина вулиця, що ближча до сепаратистів, має назву «Шевченка, 7». Логічніше поміняти, і тому якось вночі Сергійович змінює таблички – будинок з номера 13 стає номер 7.
Коли головний герой таки наважується сходити в гості до своєї першої любові – Світлани зі Світлого (у ролях Лариса Трояновська), сцена наповнюється теплим сяйвом від лампи. Звідки електрика не відомо, платіжки не приходять, просто світло у Світлани зі Світлого.
Всі діалоги героїв супроводжує легке віяння вітру за вікном. І хоч в день прем’єри в Києві була нетипова для грудня тепла погода, в глядацькій залі по шкірі біг мороз. Розбита шибка, хрускіт снігу, проекція на полотнах – маленькі деталі створювали велику атмосферу.
Емоції?
Публіка не втомлювалася кричати «Браво».
Кому зайде вистава?
Поціновувачам книг Андрія Куркова; кому болить війна; не відірваним від сьогодення.
Вже були на прем’єрі?
Постав оцінку виставі тут і допоможи іншим глядачам у виборі, дякуємо!
Читайте також рецензії на прем’єри цього сезону від театру на Подолі: «Найочікуваніша театральна подія – прем’єра «1984» у Театрі на Подолі», «Жінкам жіноче щастя?!», «Власна версія «ОБЕЖу» від театру на Подолі».