Новини

22 серпня в Театрі на Подолі відбудеться прем’єра спектаклю «1984» за однойменною п’єсою Майкла Джина Саллівана, написаної за романом-антиутопією Джорджа Орвелла. Вікенд вже відвідав спектакль, дізнався, як вдалося зробити виставу у виставі та перетворити сцену на кімнату для тортур зі щурами та електрошоком.

Хоч п’єса в точності не повторює роман, вона розрахована на глядачів, які знайомі з твором Орвелла. Йти на спектакль, не знаючи сюжету «1984» — погана ідея, такому глядачу буде непросто зрозуміти, що відбувається на сцені. Головна відмінність п’єси американського драматурга від роману полягає в місці дії — все відбувається в Міністерстві Любові під час допитів Вінстона Сміта. Приблизно половину спектаклю головний герой знаходиться в повітрі — підвішений за спеціальні троси. П’єса складається з двох дій, в першій — Вінстона катують чотири партійці. Вони зачитують уривки з його щоденника, змушують зізнатися в написаному, б’ють шокерами, вірячи, що таким чином лікують його від революційних настроїв.

Щоб нагадати Вінстону деякі події, які він описав у щоденнику, партійці розігрують перед ним невеликі вистави. На сцені з’являються вже два Вінстона, справжній — закутий в’язень, та інший, його грає партієць,  — сповнений надії коханець в обіймах Джулії, точніше партійниці, що прикидається нею. Відбувається спектакль у спектаклі, і частина сцени несподівано перетворюється на потаємне місце двох закоханих. Через декілька хвилин все стає на свої місця — Вінстон і Джулія знову стають партійцями на допиті, а потаємне місце — кімнатою катувань. У кінці першої дії на сцені з’являється О’Браєн — член Внутрішньої партії, якого Вінстон помилково вважав одним з членів Братства, що підпільно бореться проти режиму. Друга дія переносить нас в кімнату 101, де в’язнів намагаються зломити, використовуючи їх найбільші страхи та фобії. У перервах між катуванням О’Браєн розповідає Вінстону, що таке влада і для чого вона потрібна.

Режисер «1984» — Сергій Павлюк, він поставив 95 спектаклей у різних театрах України, Польщі, Франції, Португалії, Угорщини та інших країн. Також Сергій відповідав за музичне оформлення вистави. В інтерв’ю телеканалу UA:Київ Павлюк розповів, що це була найскладніша робота за його практику, адже він мав справу не з романом Орвелла, а з п’єсою Саллівана, яку драматург писав під свою постановку та для американського глядача.  Для українського спектаклю п’єсу довелося трішки перекроїти — дещо скоротити, а другу дію навпаки дописати.

«Я хотів підняти тему влади заради влади. Це є основне в романі. Коли влада знищує індивідуальність, перетворює людину на маріонетку. Проблема будь-якої влади — це люди, які мають емоції, почуття, розум і пам’ятають історію. Є така цитата з роману «Хто володіє минулим, той володіє майбутнім», — розповів Павлюк в інтерв’ю.

У спектаклі беруть участь шість акторів, проте зіграних персонажів більше, з’являються навіть другорядні — колега Вінстона Сайм, його сусід Парсонс з родиною, жінка з кінотеатру. Актори перевтілювались із партійців в інших героїв, коли додавали до костюмів деякі деталі. Джулію, звичайно ж, характеризував червоний пояс — символ молодіжної Антисексуальної ліги, Вінстона — окуляри, Містера Чаррінґтона — перука. Актори з легкістю змінювалися перед глядачами, ніби окуляри, пояс чи перука володіли магічною властивістю перетворювати одну людину на іншу.

У актора Ігоря Ніколаєва, що грав Вінстона, складна і емоційна роль. Актор реалістично показав, як тортури зламали дух головного героя. На сцені він вдавав біль від електрошоку, страждання, виснаження, відчай, страх та підкорення.

О’Браєн також непростий персонаж. Він підтримує ідеологію партії та готовий заради неї вбивати та мучити інших. За сюжетом у нього є промова на тему влади. Актор говорить, ніби сам вірить.

Особливої уваги заслуговують декорації до спектаклю. Їх не так й багато, але кожна зроблена максимально функціональною і виконує у виставі свою роль. Складна конструкція, за допомогою якої підвішують головного героя, виглядає моторошно та дійсно нагадує якесь знаряддя для катувань. Атмосферності додають маріонетки з людський зріст. Під час спектаклю їх або підвішують, імітуючи страту невірних партії, або включають до невеличких вистав із життя Вінстона. Та найстрашнішим виявився ящик в стилі Коперфілда, в якому героя катують в другій дії. Декорації могли за декілька хвилин перетворитися на вітрину антикварної лавки, місця в кінотеатрі чи стіл в кафе. Жаху додають влучно підібрані світлові та звукові ефекти. До речі, дуже оригінально обіграли епізод зі щурами. Звичайно, жоден актор та щур не постраждав, але було моторошно. Вистави, що грали партійці перед Вільямом, теж були цікаво подані.

Спектакль «1984» — приклад вдалої роботи всієї команди, де гарну гру акторів доповнюють вдалі декорації, звук та світло. За допомогою цього на сцені вдалося створити атмосферу відчаю та безвиході, яка відчувається в романі-антиутопії. Спектакль має сподобатися прихильникам Орвелла.

Факти про виставу:

• Текстові репетиції почалися у акторів в березні. З липня до прем’єри провели близько 40 репетицій.
• Декорації готували два місяці.
• Вистава має вікове обмеження 16+, краще його не порушувати, адже у ній є багато моторошних моментів.
• Квитки на всі дати спектаклю в серпні та вересні розкупили задовго до прем’єри.