Новини

Вистава за однойменною п’єсою Антона Чехова «Дядя Ваня», поставлена режисером Віталієм Малаховим у театрі на Подолі. У 2003-2004 роках отримала премія «Київська Пектораль» – у п’яти номінаціях: за кращу драматичну виставу, сценографія, за кращу режисуру, за кращий акторський дебют (Олена Свірська), за кращу чоловічу роль (Сергій Бойко).

Хто автор?

Певні, що представляти Антона Чехова немає потреби, та все ж: російський письменник українського походження. За 25 років творчості Чехов створив понад 300 різноманітних творів (коротких гумористичних оповідань, серйозних повістей, п’єс), багато з яких стали класикою світової літератури.

У 1889 році Чехов закінчив п’єсу «Леший» (комедія в 4-х діях), опублікована у 1890 році, яка згодом була перероблена в п’єсу «Дядя Ваня».

Про що сюжет?

Перед нами постає садиба, де живуть герої, один з яких і є дядя Ваня (у ролі Володимир Кузнєцов). Він разом з Сонею (Олена Свірська), донькою Серебрякова від першого шлюбу, веде домашні справи.

У маєток часто приїжджає лікар Астров Михайло Львович (Сергій Бойко), щоб підлікувати Серябрякова (Олександр Данильченко) від подагри, і Соня, закохується в професора. А ще мачуха (Ірина Грищенко), стосунки з якою не ладяться. І стара вдова, мама колишньої дружини професора у ролі Тетяна Печенкіна, всі ці образи кружляють на сцені, говорять, сперечаються. Всі вони створюють «сцени сільського життя» — саме таким жанром визначена п’єса.

Що болить?

Виявляється, що маєток хочуть продати, а дядю Ваню зі старою матір’ю намагаються вигнати з дому, все рідне стає чужим, а ти зайвим. І тоді приходить момент, який називається переоцінка цінностей. На чиєму боці сам Чехов прямої відповіді немає — це історія про життя, де у кожного своя правда.

Як атмосфера?

Вдало створені декорації, на сцені розташовуються перегородки з вікнами, які візуально створюють масштаби садиби. То відкриваються, то закриваються, то стають «дверима» для героїв, щоб втекти. На всі декорації йде трансляція з проектора — дерева, які змінюються з порами року, візуалізація зливи, дня та ночі. Також звукові ефекти пташок, вітру та пострілів. Костюми акторів повністю передають атмосферу Чеховської епохи.

Емоції?

Емоції від прочитання п’єси та переглянутої вистави різняться. Образ старенької няні, яка виховала Соню та є оберегом домашнього затишку, дещо втрачений у виставі. Натомість, це просто жінка, яка з’являться, аби «прибрати самовар». Також Соня, яка зовсім не схожа на доньку професора, тиха, мила та привітна дівчина, — у виставі трохи переграє. І не викликає всіх тих співпереживань до героїні, як у творі.

Навіть фінальний діалог «Я вірую, бідний дядя Ваня.. Ми відпочинемо… Ми відпочинемо!» більш схожий на надрив відчаю, ніж у тверде переконання, що день відпочинку настане.

Як би не було, це більш суб’єктивний погляд на твір. Адже не даремно п’єса «Дядя Ваня» стала класикою, до якої ми повертаємося у різний вік, за різних обставин та у різному життєвому стані. Вистава «Дядя Ваня» у театрі на Подолі варта бути побаченою, а особливо почутою. Тож, гарного перегляду та не бійтеся рефлексувати!

Кому зайде вистава?

Тим, хто любить творчість Чехова; хто у театрах надає перевагу класиці; романтичним та філософським натурам. Тим, хто любить самостійно шукати відповіді, а не коли вони лежать на поверхні.

Вже бачили виставу?

Постав оцінку виставі тут і допоможи іншим глядачам у виборі, дякуємо!

Також цікаво буде почитати: рецензія на прем’єру «Шинель» від театру на Подолі; рецензія на прем’єру «Сірі бджоли» від театру на Подолі.