Колектив
повернутись до колективу

Володимир Кузнєцов

Заслужений артист України

Катерина Рубашкіна

Провідний актор Київського академічного драматичного театру на Подолі, майстер сцени. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Капенка-Карого.

У  театрі з 1987 року.

 

Лауреат “Київської пекторалі” 2008 року за роль Замухришкіна у виставі “Гравці” М. Гоголя.

 

Лауреат театральної премії ім. Амвросія Бучми 2010 року за роль Плюшкіна у виставі “Мертві душі” М. Булгакова.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ:

“Я – Київ” В. Коротича – Хлопець;
“Сон літньої ночі” В. Шекспіра – Френсіс Дуда;
“Шахрай мимоволі” Н. Матуковського – Джеррі Фінн;
“Вітрина” Є. Чеповецького – Целлофанов;
“Софокл. Шекспір. Брехт” (Ричард Ш) – Ромео, Отелло, Макбет, Гамлет;
“Зоря і смерть Пабло Неруди” І. Драча – Пабло Неруда;
“Прощавай, Конферансьє” Г. Горіна – Микола Буркині;
“Білосніжка та семеро гномів” Е. Успенського – Кактус;
“Диктатура совісті” М. Шатрова – Головний редактор;
“Лунін, або Смерть Жака” Е. Радзинського – Лунін;
“Кабала святенників” /Мольєр/ М. Булгакова – Мольєр;
“Мауглі” Р. Кіплінга – Акела;
“Вертеп” В. Шевчука – Вертепник, Дід, Корчмар;
“Остання стрічка Креппа” С. Беккета – Крепп;
“Розв’язка” С. Беккета – Головний герой;
“Нас тепер двоє” Г. Лорки – Чобота;
“Бенкет під час чуми” О. Пушкіна – Дон Гуан;
“Опера Мафіозо” В. Станілова – Дон Коладжеро;
“Яго”  за “Отелло” В. Шекспіра – Отелло; 
“Таїна буття” (Т. Іващенко)  – І. Франко;
“Переклади” Б. Фріла – Великий Х’ю.
“Дядя Ваня” А. Чехова – Войницький Іван Петрович, син Марії Василівни
“Мати” К. Чапека – Дідусь
“На дні” М. Горький – Лука, мандрівник
“Мертві душі” М.Булгакова за М. Гоголем – Плюшкін, поміщик
“Лист Богу” А. Крима – Лемарес
“Минулого літа в Чулиську” О. Вампілова – Помігалов
“Мрії оживають” І. Вирипаєв- Тедді

ТЕАТРАЛЬНІ ПРОЕКТИ:

Театральна антреприза Т. Запольської – Чоловік;
Спільний проект Театрального клубу О. Ліпцина;
Центр театральних досліджень ім. Леся Курбаса та Будинок Турбіних;
“Махаон” за творами І. Гете та М. Булгакова.

ФЕСТИВАЛІ:

1989. США. Кентуккі. Вудланд денс фестиваль;
1989. Мексика. Мехіко.Фестиваль „Сервантіно”;
1989. Коста-Ріка. Фестиваль „Сан Хосе де ля пас”;
1990. Великобританія. „Вертеп” В. Шевчука;
1990. Фінляндія. Дні Києва в Тампере;
1991. Греція. Гастролі з виставою „Мадридські води” Лопе де Веги;
1991. США. Гастролі;
1991. Великобританія. Гастролі з виставою „Бенкет під час чуми” О. Пушкіна;
1991. Німеччина. Фрайбург;
1992. Польща. Єленя Гура. Театральний фестиваль;
1992. Коста-Ріка. Фестиваль мистецтв;
1992. США. Майамі. Фестиваль іспанської драматургії;
1993. Туреччина. Анкара. Перший всесвітній театральний фестиваль;
1993. Шотландія. Единбург. Міжнародний театральний фестиваль;
1995. Кардіф. Уельс. Театральний фестиваль;
1995. Всесвітній фестиваль. Чеховські анекдоти.

***

– Театр на Подолі – це моє життя. Я був причетний до його створення. Це моя нагорода, моя мрія. Колись я читав театральну літературу про першу та другу студії МХТ на початку минулого століття, а доля посприяла бути співтворцем власного театру.

– Я згадую одразу всі свої ролі, бо це один шлях від ролі до ролі. Ти змінюєшся разом з ними, тому не можу виділити якусь одну.

– Якщо розбудити мене серед ночі, я говоритиму своїми словами, а не словами своїх персонажів, бо це інші люди, інші долі.

– У мене немає улюблених ролей. Є вдалі начебто, де доторкнувся до образу, а є такі, де я ще на шляху до цього. Можливо, «Дядя Ваня» чи «Лист Богу», – вистави, в яких я максимально наблизився до мети. Мабуть, «На дні» іноді в образі Луки. Взагалі ще бігти і бігти, та тільки життя не вистачить.

– Я вступав у ВДІК свого часу, майже вступив, але з дурного розуму не склав загальноосвітній іспит, бо не так зрозумів слова, які мені сказали.

– Займаюсь театром із дитинства – із 13 років, тому до кіно ставлюся нейтрально. Бо моє середовище – це театр. Навіть коли, буває, знімаюсь у кіно, все одно не зараховую себе до кіноакторів, бо вони грають зовсім інакше. Їм мій театральний уклін!

– Я уникаю наслідування. Ніколи не дивлюсь ті вистави, які збираюсь репетирувати. Мені дуже хочеться зрозуміти те, що всередині, зрозуміти автора, історію, долю, пройти співчутливий шлях до свого персонажа. Тому аналоги не беру до уваги. Коли я бачу якісь приклади, то стаю другорядним. Я ж хочу йти своєю дорогою, хоч би і помиляючись.

– Чехов, Толстой, Достоєвський, Франко – ці автори улюблені. Колись у дитинстві я читав-читав-читав, а тепер завдяки професії зустрічаюсь із матеріалом. Фактично тут немає вибору, але ця дорога цікавіша, бо ти можеш різноманітніше поглянути на світ.

– Те, що ми вимовляємо, те і славимо, тому транслювати низькість ніколи не буду. За жодні гроші. 

Спектаклі

КАМІННИЙ ГОСПОДАР − Сганарель, слуга Дон Жуана