Валентин Козьменко-ДеліндеРежисер-постановник
– Театр для мене – це робота із задоволенням.
– Письменників багато, є улюблені книжки: Рабиндранат Тагор «Гора», Орхан Памук «Снег», Габриель Гарсиа Маркес «Сто лет одиночества», Павло Загребельний «Диво», люблю Террі Пратчетта читати в оригиналі.
– Найскладніші декорації та костюми довелося робити до вистав «Шакунтала», «Аз» за драмою «Ужасная изміна сластолюбіваго житія…», «1984».
– Свої вистави я люблю однаково, вони як діти. Жалкую, що зняли з репертуару «Минулого літа в Чулимську», «Що я бачив уві сні». Порадували останні прем’єри «Мрії оживають» та «Зойчина квартира».
– Приклади для наслідування серед художників-постановників? Шулик Іван Іванович – мій перший викладач зі сценографії. І багато інших корифеїв світової театру, в кожного митця є чому повчитись…
– Найбільш вражаючі декорації, які я бачила? Някрьошус «Отелло», Дом, который построил Свифт» М. Яремчука, «Івасик-Телесик» С. Брижаня, «Чумацький шлях» та «Відлуння» І. Уварової, «Маскарад» И. Селина, «Парфюмер», «Гріх» театру «Крик», «Буря» Маслобойщикова.
– Найцікавіше – це створення об’єму із площинного ескізу, коли образ оживає на сцені завдяки актору. Гальмують творчий процес законодавчі норми, непрофесійність і бюджет.
– Які фільми за темою пораджу? «Найдовший день в Чан’ань», «Кравчиня».
Спектаклі