Володимир Кузнєцов

Провідний актор Київського академічного драматичного театру на Подолі, майстер сцени. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Капенка-Карого.

У  театрі з 1987 року.

 

Лауреат “Київської пекторалі” 2008 року за роль Замухришкіна у виставі “Гравці” М. Гоголя.

 

Лауреат театральної премії ім. Амвросія Бучми 2010 року за роль Плюшкіна у виставі “Мертві душі” М. Булгакова.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ:

“Я – Київ” В. Коротича – Хлопець;
“Сон літньої ночі” В. Шекспіра – Френсіс Дуда;
“Шахрай мимоволі” Н. Матуковського – Джеррі Фінн;
“Вітрина” Є. Чеповецького – Целлофанов;
“Софокл. Шекспір. Брехт” (Ричард Ш) – Ромео, Отелло, Макбет, Гамлет;
“Зоря і смерть Пабло Неруди” І. Драча – Пабло Неруда;
“Прощавай, Конферансьє” Г. Горіна – Микола Буркині;
“Білосніжка та семеро гномів” Е. Успенського – Кактус;
“Диктатура совісті” М. Шатрова – Головний редактор;
“Лунін, або Смерть Жака” Е. Радзинського – Лунін;
“Кабала святенників” /Мольєр/ М. Булгакова – Мольєр;
“Мауглі” Р. Кіплінга – Акела;
“Вертеп” В. Шевчука – Вертепник, Дід, Корчмар;
“Остання стрічка Креппа” С. Беккета – Крепп;
“Розв’язка” С. Беккета – Головний герой;
“Нас тепер двоє” Г. Лорки – Чобота;
“Бенкет під час чуми” О. Пушкіна – Дон Гуан;
“Опера Мафіозо” В. Станілова – Дон Коладжеро;
“Яго”  за “Отелло” В. Шекспіра – Отелло; 
“Таїна буття” (Т. Іващенко)  – І. Франко;
“Переклади” Б. Фріла – Великий Х’ю.
“Дядя Ваня” А. Чехова – Войницький Іван Петрович, син Марії Василівни
“Мати” К. Чапека – Дідусь
“На дні” М. Горький – Лука, мандрівник
“Мертві душі” М.Булгакова за М. Гоголем – Плюшкін, поміщик
“Лист Богу” А. Крима – Лемарес
“Минулого літа в Чулиську” О. Вампілова – Помігалов
“Мрії оживають” І. Вирипаєв- Тедді

ТЕАТРАЛЬНІ ПРОЕКТИ:

Театральна антреприза Т. Запольської – Чоловік;
Спільний проект Театрального клубу О. Ліпцина;
Центр театральних досліджень ім. Леся Курбаса та Будинок Турбіних;
“Махаон” за творами І. Гете та М. Булгакова.

ФЕСТИВАЛІ:

1989. США. Кентуккі. Вудланд денс фестиваль;
1989. Мексика. Мехіко.Фестиваль „Сервантіно”;
1989. Коста-Ріка. Фестиваль „Сан Хосе де ля пас”;
1990. Великобританія. „Вертеп” В. Шевчука;
1990. Фінляндія. Дні Києва в Тампере;
1991. Греція. Гастролі з виставою „Мадридські води” Лопе де Веги;
1991. США. Гастролі;
1991. Великобританія. Гастролі з виставою „Бенкет під час чуми” О. Пушкіна;
1991. Німеччина. Фрайбург;
1992. Польща. Єленя Гура. Театральний фестиваль;
1992. Коста-Ріка. Фестиваль мистецтв;
1992. США. Майамі. Фестиваль іспанської драматургії;
1993. Туреччина. Анкара. Перший всесвітній театральний фестиваль;
1993. Шотландія. Единбург. Міжнародний театральний фестиваль;
1995. Кардіф. Уельс. Театральний фестиваль;
1995. Всесвітній фестиваль. Чеховські анекдоти.

***

–  Театр на Подолі – це моє життя. Я був причетний до його створення. Це моя нагорода, моя мрія, a доля посприяла бути співтворцем власного театру.

–  Для мене цінне в житті любов і взаєморозуміння, іншого нічого не потрібно.

–  Собі 25 річному я сказав би – вітаю, все склалося так, як ти хотів.

– Я згадую одразу всі свої ролі, бо це один шлях від ролі до ролі. Ти змінюєшся разом з ними, тому не можу виділити якусь одну.

– Якщо розбудити мене серед ночі, я говоритиму своїми словами, а не словами своїх персонажів, бо це інші люди, інші долі.

– Є одна репліка з моїх ролей, яку я дуже добре пам’ятаю: Вгорі щастя шукай, працюй, невпинно працюй! Це про радість, нещастя це як хмара, яка сходить на нас, але радість, сонце, воно все одно залишається.

– У мене немає улюблених ролей. Є вдалі начебто, де доторкнувся до образу, а є такі, де я ще на шляху до цього. Можливо, «Дядя Ваня» чи «Лист Богу», – вистави, в яких я максимально наблизився до мети. Взагалі ще бігти і бігти, та тільки життя не вистачить.

– Займаюсь театром із дитинства – із 13 років, тому до кіно ставлюся нейтрально. Бо моє середовище – це театр. Навіть коли, буває, знімаюсь у кіно, все одно не зараховую себе до кіноакторів, бо вони грають зовсім інакше. Їм мій театральний уклін!

–  Хороший актор, це спостерігаючи за яким, я забуваю, що він актор. Коли я бачу, чую про що йде мова, коли виникає атмосфера і я сам перебуваю в тому, що відбувається на сцені, це все завдяки йому. Вони, як маги, відкривають простір для мене, в інший вимір, ніби жонглюючи кульками. Театр відбувається над головами акторів, не внизу, не на сцені, а над нею.

–  Перед виставою у мене обов’язкова розминка, і це триває ще від театрального університету, у нас були дуже складні фізично розминки, це процес, коли ти знаходиш себе, свою свідомість, відключаєшся від зовнішнього світу. Після розминки фізично ти готовий працювати, а психологічно – звільнений від переживань.

– У вільний час я люблю ходити туди, де я ще не бував і їздити на велосипеді. На гастролях завжди люблю поїхати кудись в чужому місті, а потім шукати дорогу назад. Буває, що й пів дня не можеш знайти дорогу додому. Стільки всього нового дізнаєшся про місто блукаючи.

– Я уникаю наслідування. Ніколи не дивлюсь ті вистави, які збираюсь репетирувати. Мені дуже хочеться зрозуміти те, що всередині, зрозуміти автора, історію, долю, пройти співчутливий шлях до свого персонажа. Тому аналоги не беру до уваги. Коли я бачу якісь приклади, то стаю другорядним. Я ж хочу йти своєю дорогою, хоч би і помиляючись.

– Те, що ми вимовляємо, те і славимо, тому транслювати низькість ніколи не буду. За жодні гроші.

Спектаклі