Playbill of events

Софокл – трагік, драматург, один із трьох давньогрецьких поетів-класиків.
П’єса «Цар Едіп» написана в V столітті до нашої ери та вважається еталоном трагедії. До неї зверталися упродовж усієї історії становлення театрально мистецтва, трансформуючи сюжет відповідно до соціального контексту.
Театр для давніх греків був одним з улюблених видів мистецтва та мав форму змагання драматургів.
Варто зауважити, що усі глядачі добре знали сюжет, адже він брав за основу античні міфи – задоволення приносила адаптація історії.

П’єса «Цар Едіп» увійшла до когорти переможців. Створена геніальним поетом в добу перських війн, вона відображає соціальне становище міст, їхній занепад і кризу, причиною якої відповідно до оповіді Софокла є гнів богів.

Дія починається із візиту жерця до царя – Едіпа. Прохачі молять правителя зупинити чуму, мор і нещастя, котрі переслідують громадян. За порадою правитель звертається до оракула: Фіви страждають через гріх убивства – невідомі позбавили життя минулого царя і лишилися непокарані.
П’єса є також одним із перших детективів в історії. Оскільки рушій сюжету головний герой, який як відповідальний правитель, мусить позбавити свою державу від напасті – знайти та покарати вбивцю.
Едіп – самовільний вигнанець, він покинув царство батька свого, аби вберегтися від страшного пророцтва, що вб’є він отця свого й одружиться із матінкою своєю.
Прийшовши в іншу місцину, Едіп здобув славу та був обраний управителем, одружився із Йокастою, вдовою тамтешнього владики, котрий пав від меча невідомого.
Як ідеальний правитель Едіп прагне істини. Найзапекліший бій ведеться у його споминах, адже він стоїть перед вибором відкрити для себе правду й прийняти її чи забутися.
Правильне рішення дається Едіпові складно, адже він – намісник богів, котрий залишив свій престол і здобув новий по праву.
Та будучи вірним правителем, він продовжує пошуки страшної істини, він син Йокасти, якого немовлям віддали бездітному держателю далекого краю. Він, цар, який тікав від своєї долі та догнав її. Він син, що вбив батька, одружився на матері й приніс чуму на свої землі.
Не знаходячи собі виправдання, Едіп виколює очі, аби кров’ю змити гріх і стає вигнанцем, відправляючись у мандрівку.