Сучасний світ знаходиться в стані перманентної війни, десятки локальних військових конфліктів останніх десятиліть сьогодні загрожують вибухнути значно масштабнішими зіткненнями. Переможений у 1945 році фашизм не зник з обличчя землі. Рецидиви національної та релігійної нетерпимості, ксенофобії, неонацизму все частіше зустрічаються по всій планеті. Теленовини щоденно повідомляють нам про численні конфлікти. Часом може здатися, що світ знаходиться у стані перманентної війни. Спалахи національної та релігійної нетерпимості, ксенофобії, неонацизму дедалі частіше спостерігаються по всій планеті — в Центральній та Південній Азії, на арабському Сході, в Росії та Європі.

У такий час митці не мають права бути пасивними та байдужими. Вони мусять шукати точки перетину, зони активного діалогу, нагадувати про вищі моральні та духовні цінності, що об'єднують людей різних поглядів, переконань, традицій, віри, звичаїв.

Фестиваль-маніфестація “Київ — територія миру”, на думку його ініціаторів, якраз і є дієвою спробою такого діалогу, зняття протиріч та подолання недовіри за допомогою відкритої мистецької дискусії. Представляючи на фестивалі художні явища, подеколи створені політичними антагоністами, організатори прагнуть наочно продемонструвати спорідненість  заповітних мрій та ідеалів. Їхню, так добре зрозумілу звичайній людині, ненависть до насильства та болю,  прагнення затишку, безпеки та любові,  надію на перемогу добра і справедливості. Важливий розділ маніфестації — публічні “Діалоги про війну та мир”, своєрідні диспути-спарінги, присвячені головним викликам сучасної історії — ескалації нетерпимості, конфлікту ісламу та християнства, суперечці між глобалізмом та національною ідентичністю, поширення неоварварства та неонацизму тощо, до яких запрошуються філософи та письменники з України та інших країн. 
  Київ здається символічним місцем для проведення такої акції. Давній духовний центр, колиска слов'янської культури, він у дні “помаранчової революції” фактично репрезентував модель цивілізованого розв'язання найгострішого суспільного конфлікту, дав світові приклад досягнення спільнотою справедливої мети мирним шляхом, торжества чесних принципів без застосування сили. Дух любові та солідарності перемогли тоді злобу і агресію. Сподіваємося, що на цій “території миру” ще неоднаразово зможуть краще почути та зрозуміти один одного навіть митці країн, які останні роки нагромадили багато взаємних претензій та гніву, - Грузії та Абхазії, Чечні та Росії, США та Іраку.

Нравится