Преса

Жіночий погляд на війну


Едуард Овчаренко

У репертуарі Київського академічного драматичного театру на Подолі представлені вистави різноманітних жанрів від комедій положень до серйозних драм. А нещодавно Ігор Матіїв здійснив тут сценічне прочитання п’єси Карела Чапека «Мати».

Це перша робота режисера у Київському академічному драматичному театрі на Подолі. До цього він поставив сім вистав у Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, серед яких «Тьотя Мотя прієхала» за п’єсою «Мина Мазайло» М. Куліша та «Сліпий» за творами Т. Шевченка. Після створення так званої ДНР митець переїхав до Києва. Помітним явищем для мистецького життя не лише столиці, але і всієї України стала його минулорічна постановка комедії «Шалене весілля». Жанр його нової режисерської роботи визначений як світова трагедія.

На перший погляд може здатися, що «Мати» це звичайна сімейно-психологічна драма. У ній йдеться про відчай   душні спроби матері зберегти своїх дітей від жертовного служіння ідеям. Але Чапек виходить далеко за межі сімейної драми. Він творить драму-притчу, в основі якої роздуми про історію людства. При цьому використовується мотив приходу мертвих у світ живих. Перед глядачем розгортається гостра драматична історія однієї сім’ї: у сутичці з тубільцями «за короля, вітчизну і честь» загинув батько; старший син Андрій помирає від жовтої лихоманки, рятуючи від епідемії тих, з ким колись бився його батько; Іван розбився, намагаючись поставити рекорд висоти на своєму літаку; Петро та Корній гинуть у громадянській війні. (До речі, режисер українізував імена братів, аби зображувані події стали ближчими нашому глядачеві). На захист вітчизни має стати наймолодший брат – сімнадцятирічний Тоні, але мати намагається всіляко протистояти цьому. Саме вона виступає проти війни, цього запланованого вбивства людей. Найважливішим для неї є життя близьких людей і його недоторканість.

Сам Чапек трактував конфлікт драми як зіткнення двох вічних начал – чоловічого і жіночого. Чоловіче несе смерть  і війни, а жіноче – мир і життя. Героїня з усіх сил намагається захистити свою домівку, своїх синів, свій малий світ. Але коли Батьківщина опиняється у смертельні небезпеці, то що є важливішим родинні чи загальнонаціональні цінності? На це непросте питання, яке сьогодні надзвичайно актуальне і для України, намагаються дати відповідь творці вистави.

Режисером досить вдало був підібраний акторський склад, що, як відомо, є вже половиною успіху. Заслужена артистка України Тамара Плащенко у цій виставі є ніби уособленням всіх матерів світу. Очевидно не випадково прем’єра спектаклю відбувалася напередодні Дня матері. За дві з половиною години вона ніби не грає, а проживає свою роль. Досить яскраві і достовірні образи створені акторами Ігорем Волковим (батько), Мирославом Павліченком (Андрій), Сергієм Гриніним (Іван), Максимом Грубером (Корній), Юрієм Феліпенком (Петро) та Костянтином Темляком (Тоні). Особливо ж запам’ятовується Дідусь, роль якого грає заслужений артист України Володимир Кузнєцов, хоча вона  й невелика, але є однією з ключових у виставі. Глядач не бачить на сцені заслужене артистку України Ларису Трояновську та заслуженого артиста України Михайла Кришталя, а лише чує їхній голос по радіо, проте їх можна вважати повноцінними дійовими особами.

Відбулося лише кілька показів вистави, але вже відчувається злагоджений акторський колектив. У розмові персонажів можна почути деякі мовні огріхи, і це не дивно, адже цьому російськомовному театру до цього рідко випадало ставити такі серйозні речі українською мовою. Проте це ні в якій мірі не зменшує того величезного враження, яке нова постановка театру на Подолі справляє практично на кожного глядача.

Джерело: http://cultua.media/zhnochij-pogljad-na-vjnu

Перейти в список статей