Тетяна Печенкіна

Провідна актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі. Закінчила Київський національний університет театру, кіно и ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого (курс М. Рушковського).

У театрі з 1987 року.

ТЕТАРАЛЬНІ РОБОТИ:

“Опера Мафіозо” В. Станілова – Елеонора;
“Фрекен Юлія” за Стріндбергом – Кухарка;
“Вертеп” В. Шевчука – Баба, Панянка;
“Трактирниця” К. Гольдоні – Актриса фор лі Пополлі;
“Мауглі” Р. Кіплінга – Вовчиха-мати;
“Білосніжка та семеро гномів” Е. Успенського – Королева.

“Вічно живі” В. Розова – Варвара Капітоновна, мати

“Дядя Ваня” А. Чехова  – Войницька Марія Василівна, вдова таємного радника, мати першої дружини професора

“Мати” К. Чапека – Мати

“Моє століття” М. Лоранс – Габріель, яку називають Малу

“Звідки берутьсяч діти?” А. Крима – Олександра Іванівна

“Дивакуватий Журден” М. Булгакова – нянька

“ОБЕЖ” Б. Нушича – Пані Янкович

“За двома зайцями” О.Прибіш за М. Старицьким та І. Нечуй-Левицьким – Марта

“Сон літної ночі” В. Шекспіра – Гелена (доросла)

РОБОТИ У КІНО:

“Чужі таємниці”;

“Навіжена”;

“Секунда до …”;

“Чаклунка”;

“Фучжоу”;

“Яма”;
“Колишня”;

“Зовсім інше життя”;

“Мухтар”;

“Потяг милосердя”;

ТЕЛЕПРОЕКТИ:

Багато і успішно знімається в рекламних роликах торгових марок «Наша ряба», «Велла», «Радіоактив», UMС та інших.

ФЕСТИВАЛІ:

1989. США. Лексінгтон. “Вудленденс фестиваль”;
1989. Коста-Ріка. Фестиваль “Сан Хосе де ля пас”;
1990. Греція. Фестиваль “Олімпікос”;
1991. США. Нью-Джерсі. Тур по Вірджинії.

НАГОРОДИ:

Тетяна Печенкіна нагороджена грамотою київського міського голови за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури та високу професійну майстерність.
Нагороджена також грамотою “За багаторічну плідну діяльність, за вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва  України”.

***

– Я ставлюся до того, що роблю, як до служіння у всіх аспектах цього слова. Коли ти актор, то береш участь у виставі. Граєш. Яка це людина? Що за персонаж? Це не ти – він інший. Але з цієї причини там справжній клондайк, дуже багато чого мені невідомого. Це дає нові сили щоразу, коли вже вкотре граєш одну й ту ж роль. Може здатися, що граєш автоматично, але ні, – думаєш, думаєш..

– Актор завжди має справу з душею, навіть найбездушніший, бо він живий. Не можна сказати, що якась роль ближча – сили однаково витрачаються, хоч і різної якості. Якісь вистави тепліші, якісь – складніші чи болючіші.

– Дуже люблю дивитися старі казки – вони душу гріють. Через це люблю і казкові серіали, переважно американські. Наприклад, «Анатомія Грей», там дії відбуваються у лікарні, й, звісно, там ідеальні умови для зйомок для акторів. І сценарист, на мою думку, талановито прописав діалоги.

– Іноді виникає бажання увімкнути певну пісню чи подивитися добре кіно, коли сумно. Часом це спрацьовує, як терапія.

– Не те, щоб потрібна цензура, але передачі, що дивляться діти, які на юнацьку аудиторію начебто і розраховані – здебільшого такі пошлі, дешеві.. Дуже важко робити цей відбір.

– Все ж мають бути святкові страви, хоча червону ікру корисно їсти щодня, бо Омега-3. Та можна купити і лляну олію замість цього, але у маленькій пляшечці і тримати у темному місці не більше трьох днів, оскільки вона швидко гіркне.

– У важкі часи має рятувати класика. Тут я згодна зі Станіславським. Наприклад, тема батьків і дітей у «Королі Лір» Шекспіра, це п’єса на всі часи.

– Що може бути гіршим за те, коли спалюють книги? Правильно – коли їх не читають. Треба цьому вчити. А як? А як?.. Коли про це потрібно розповідати, самому знати.

Спектаклі