Колектив
повернутись до колективу

Олександр Фоменко

Режисер театралізованих заходів і свят

Олександра Пашкова

Режисер Київського академічного драматичного театру на Подолі. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого, курс М. Рушковського.

У театрі з 2007 року.

ТЕАТРАЛЬНІ РОБОТИ:

“Дворянські вибори” – Думалкін Степан Кузьмич;

“Вертеп” – Москаль.

РОБОТИ У КІНО:

“Махно” – Юнкер Єрмолаєв;

“Нічна зміна”  Репортер;

“Акула” – Журналіст;

“За законом” Прохоров.

ТЕЛЕПРОЕКТИ:

Рекламні ролики “Київстар” (2005) і “Домотехніка” (2008)

***

* Улюблена вистава у Театрі на Подолі – «Записки юного лікаря». Це була моя перша вистава, в яку мене ввели на роль Фельдшера Павла Іларіоновича, коли я почав працювати в Театрі на Подолі у 2007 році, одразу після закінчення навчання в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого в майстерні Миколи Миколайовича Рушковського. Це була моя перша роль в театрі, і я грав її без заміни 10 років.

* Коли ми починали працювати над виставою, то глибоко занурювались і вивчали проблематику тексту Булгакова (частина тексту, до речі, є автобіографічною). Мої колеги Сергій Гринін (у виставі − лікар Поляков) та Максим Грубер (лікар Бомгард) відвідували державний наркодиспансер, спілкувалися із лікарями і пацієнтами для вивчення логіки та поведінки наркозалежних. Я їздив до інституту Амосова і спостерігав за операцією шунтування через так званий «ковпак», скляний купол в стелі операційної для спостереження операцій студентами або лікарями. Мені було важливо дослідити характер відносин хірурга та його підлеглих під час та після операції.

Перші 3 роки гри у цій виставі у мене було відчуття безмежності матеріалу. Було таке відчуття, що з цим текстом можна грати безкінечний емоційний діапазон, не змінюючи текст і не відходячи від сюжету.

* Прем’єра з оновленим складом акторів відбулася на сцені у приміщенні Гостинного двору на Подолі у 2007 році. За кілька років Гостинний двір вивели зі списку пам’яток архітектури і приватизували. Театру відмовили в оренді сцени в Гостинному Дворі. Віталій Малахов вирішив перенести виставу «Морфій» (як ми її скорочено називали між собою) на малу сцену театру на Подолі – у Театральну вітальню за адресою Андріївський узвіз 20б. Тобто на сцену в будівлю прямо через дорогу від будинку, де мешкав Булгаков. Це нас, акторів, трохи бентежило. Не кажучи про складність редагування вистави, що ставилась на сцену в два, а то і три рази більше ніж на Андріївському. Але вистава заграла новими фарбами. На маленькій сцені, в безпосередній близькості від глядача, інший спосіб існування, більш інтимний і детальний. І це дало можливість ще глибше і детальніше розкрити текст Булгакова.

* Якими соціальними проектами в Театрі на Подолі пишаюся? Тими, що попереду! Багато планів та ідей, і багато роботи попереду. Але загалом пишаюсь тим, що в Театрі взагалі з’явився проектний департамент. Особливо багато зроблено для людей з вадами зору. Аудіодискрипція до вистав, партнерські проекти.

* Три слова, які асоціюються із театром на Подолі? Інновації, простір, колектив.

* Мета наших театральних дискусій у театрі – створення запиту на митців, що створюють свідомо.

* Найбільш складне акторське перевтілення – це перевтілення з актора в продюсера. Тому що досконально знати, як зробити проект і РОБИТИ його – різні речі. Ще треба бути готовим брати на себе відповідальність. Продюсер не може сказати: «я так бачу».

Спектаклі